Анастасія — 18-річна дівчина з Херсона. Після окупації Херсона через страх обстрілів Анастасія виїхала на лівобережну частину Херсонської області.

Під час поїздки її зупинили на російському блокпості. Під час перевірки телефону російські військові знайшли фотографії російських блокпостів та звинуватили Анастасію в передачі інформації українським військовим.

Згодом Анастасія опинилася в російській прийомній родині, де, за її словами, над нею знущалися та били. Їй говорили, що вона не потрібна матері, а для неї знайдуть російську родину.

На окупованій території Анастасію залучали до російських пропагандистських заходів — церемоній із російським прапором і гімном, заходів до 9 травня та роздачі георгіївських стрічок.

Тиск на Анастасію посилився через її проукраїнську позицію. Їй погрожували «підвалом» через те, що вона продовжувала наголошувати на своїй приналежності до України та слухала українську музику.

Згодом Анастасія змогла зв’язатися з матір’ю та попросила забрати її. Нині Анастасія будує самостійне життя в Україні. Одним із головних відчуттів після повернення вона називає можливість більше не боятися переслідування за українську мову, слова чи власну позицію та відчувати, що вона перебуває вдома.