Андрій - молодий хлопець родом зі Луганської області. Його рідне місто було окуповане російськими військами практично з перших днів повномасштабного вторгнення. На момент початку повномасштабного вторгнення Андрію було 12 років. Через швидку окупацію родина не встигла виїхати. Одним із перших сильних вражень від окупації стала зустріч з озброєним російським військовим. 

Після окупації Андрій був змушений перейти до російської системи освіти. У школі проводили пропагандистські заходи, учнів змушували слухати гімни Росії, а також брати участь у «розмовах про важливе». 

Попри тиск, Андрій зберігав проукраїнську позицію. У школі його почали називати «ждуном» — людиною, яка чекає на повернення України. Це викликало у нього страх, адже він розумів, що відкрита проукраїнська позиція могла привернути увагу окупаційних структур.

Через складне матеріальне становище родина тривалий час не мала можливості виїхати. Андрій почав працювати, щоб допомагати матері накопичувати кошти на виїзд. Коли вдалося накопичити достатньо коштів, Андрій разом із матір’ю залишив окуповану територію через гуманітарний коридор. 

Після повернення Андрій знову почав навчатися  в українській системі освіти. За його словами, він знову відчув, що може повноцінно жити, вільно спілкуватися та планувати своє майбутнє.