Олександру 19 років, він із Запорізької області. Йому було 16, коли його рідне місто опинилося в окупації. Замість того щоб змиритися з життям під російським контролем, він долучився до молодіжного партизанського руху «Пугачі». Вони зривали російські прапори, спалювали їх і поширювали проукраїнські листівки по місту.

3 травня 2022 року Олександра разом із друзями заарештували. Його допитували з тортурами — били, катували струмом за допомогою польового телефону, надягали мішок на голову. Його змусили підписати сфабриковані звинувачення, і він пережив тижні знущань у неволі, зокрема побиття, які називали «грою».

Після майже двох місяців утримання його зрештою звільнили. 24 серпня 2025 року — у День Незалежності України — Олександр перетнув кордон і повернувся додому. Він каже, що життя в окупації — це не життя, а виживання. І тисячі українських дітей та підлітків досі залишаються там.

Історія Олександра — одна з багатьох. У межах ініціативи Президента Bring Kids Back UA Україна продовжує працювати, щоб повернути додому кожну дитину.