29 вересня 2026 р.
Побудова шляху до миру: спільна робота задля повернення українських дітей, незаконно утримуваних цивільних та військовополонених
Ми використовуємо вашу реєстрацію, щоб надавати контент у спосіб, на який ви дали згоду, а також краще розуміти вас. Ви можете відмовитися від підписки в будь-який час.
Щоранку о 9:00 Україна зупиняється, пишуть Маріана Беца, заступниця міністра закордонних справ України, Ейвінд Вад Петерссон, державний секретар при міністрі закордонних справ Норвегії, та Девід Енджелл, заступник заступника міністра закордонних справ у Міністерстві закордонних справ Канади.
У містах України гучномовці, які зазвичай використовуються для попередження про наближення російських повітряних атак, транслюють рівномірне цокання годинника.
Міські вулиці, сповнені життя, стихають.
Світлофори перемикаються на червоне. Автомобілі зупиняються.
На одну хвилину країна завмирає.
Це щоденна хвилина мовчання в Україні — загальнонаціональний акт пам’яті про тих, хто загинув у незаконній війні Росії. На робочих місцях, у домівках, школах, на ринках і автошляхах українці зупиняються, щоб вшанувати тих, хто віддав життя, захищаючи суверенітет і свободу своєї країни, та згадати тисячі цивільних, чиї життя забрала російська агресія.
Ця тиша також відображає порожнечу, яку відчувають тисячі родин, чиї близькі досі не повернулися додому.
Серед них — тисячі українських дітей, яких Росія упродовж своєї війни примусово перемістила та незаконно депортувала. Відірвані від своїх родин і громад, багато з них були позбавлені частини своєї основоположної ідентичності: мови, культури та навіть імен.