7 жовтня 2026 р.
Росія вибудувала систему мілітаризації українських дітей: свідки з окупації виступили перед парламентарями ОБСЄ в Андоррі
Засідання Парламентської групи підтримки України відбулося в межах 24-ї Осінньої сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ
Андорра-ла-Велья, 7 жовтня 2026 року. Сьогодні в межах 24-ї Осінньої сесії ПА ОБСЄ відбулося засідання Парламентської групи підтримки України (PSTU). Засідання відкрила вступним словом голова PSTU Ненсі Фезер, після чого віцепрезидент ПА ОБСЄ та співголова PSTU Микита Потураєв виступив з оновленням щодо поточної ситуації. Тематична дискусія була присвячена злочинам Росії проти українських дітей: депортації та примусовому переміщенню, індоктринації та мілітаризації. Перед парламентарями виступили керівник ініціативи Президента України Bring Kids Back UA Максим Максимов і народна депутатка України Євгенія Кравчук. Також виступили свідки — Дмитро, Вікторія та Поліна. Вони постраждали від російських злочинів, виросли в окупації та змогли з неї вибратися.
Свідки: «Мовчання в умовах окупації не означає згоди»
Дмитро виріс в окупованій Хрестівці на Донеччині. Він розповів, як зі шкільної програми зникли українська мова та література і як поступово змінювалося те, про що дозволялося говорити. Його зупиняли через відсутність російського паспорта і перевіряли телефон. Представники російських спецслужб проводили в нього обшук і погрожували йому, а представники окупаційної влади його били. Виїжджати довелося через Росію. На перевірці йому погрожували електрошокером, змусили видалити особисті фотографії і записати відео, у якому він мав сказати, що підтримує Росію і не підтримує Україну. Близько двох років Дмитро прожив у Німеччині, де допомагав організовувати акції на підтримку українських військовополонених. У грудні 2025 року він повернувся в Україну і тепер живе в Києві.
«Мовчання в умовах окупації не означає згоди. Слова, сказані під погрозами, не є вільним вибором. Мене змусили сказати на камеру, що я не підтримую Україну. Сьогодні я можу сказати те, у що насправді вірю: Україна — моя країна. Хрестівка — мій дім», — сказав Дмитро.
Вікторії було 11 років, коли почалася окупація її рідного Бахчисарая. До 2014 року вона навчалася в українській школі. Після окупації з Криму виїхали її улюблені вчителі, а зі школи зникла українська мова. Натомість з'явилася «Юнармія»: однокласників учили збирати й розбирати автомат і марширувати. Доступ до соцмереж і незалежних медіа поступово заблокували. Під час навчання на журналістиці студентів зобов'язували створювати матеріали, що прославляли окупацію Криму, а згодом і війну проти України. Після початку повномасштабного вторгнення Вікторія виїхала через Росію та Білорусь. На кожному кордоні її відводили на додатковий допит, бо в документах місцем народження був записаний Крим, Україна. Тепер вона живе в Києві. Їй пишуть люди з окупованих територій, які питають, як виїхати і з чого почати нове життя.
«Коли ми кажемо: "Чому б просто не віддати ці території?", ми говоримо не лише про землю. Ми говоримо про людей, які там залишаться. Про дітей, які й далі зростатимуть у системі, яку я описала», — наголосила Вікторія.
Поліні було вісім, коли окупували її рідну Керч. Вона розповіла, що будь-яка думка, пов'язана з Україною, могла обернутися викликом до директора, а деяких дітей забирали до поліції. Шкільний психолог пояснював їй, як вона має думати і на чиєму боці бути. Після повномасштабного вторгнення в школах з'явилися «Розмови про важливе», де вчителі відкрито транслювали ненависть до України. Учнів змушували писати листи російським військовим, а самі військові приходили до класів. Від однокласників після випуску очікували, що вони стануть на облік у російському військкоматі. Поліна також розповіла, як у її оточенні зростало число політичних в'язнів, обшуків і допитів. У 2025 році вона вирішила виїхати.
«Найстрашніше було бачити, як діти починають у це вірити. Бо якщо роками повторювати дитині одну й ту саму брехню, вона перестає сприймати її як пропаганду. Для неї це просто стає світом. Я не хотіла їхати з Криму. Я хотіла поїхати від окупації», — сказала Поліна.
Bring Kids Back UA окремо дякує народній депутатці України Євгенії Кравчук і віцепрезиденту ПА ОБСЄ, співголові PSTU Микиті Потураєву за участь у засіданні та підтримку теми повернення українських дітей.