ЄСПЛ провів слухання у справі десяти українських дітей із дитячих закладів Криму, місцеперебування яких невідоме з 2014 року

Інститут прав людини Міжнародної асоціації юристів (IBAHRI) долучився до справи як незалежна третя сторона. Рішення щодо прийнятності та суті справи Суд ухвалить пізніше.

Страсбург, 22 вересня 2026 року. Вчора Європейський суд з прав людини провів усні слухання у справі «Українська Гельсінська спілка з прав людини в інтересах десяти українських дітей проти Росії» (Ukrainian Helsinki Human Rights Union on behalf of ten Ukrainian children v. Russia, заява № 6719/23). Справа стосується десяти дітей, позбавлених батьківського піклування. На початку окупації Криму у 2014 році вони перебували в дитячих закладах під опікою української держави. Відтоді, попри неодноразові запити української влади, про їхнє місцеперебування немає жодної інформації. Інститут прав людини Міжнародної асоціації юристів (IBAHRI) долучився до справи як незалежна третя сторона.

Про що справа

Заяву до Суду в січні 2023 року подала Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), яка діє від імені дітей. Діти народилися між 2009 і 2013 роками й від народження є громадянами України. Суд надав справі пріоритет.

За даними УГСПЛ, після того як Росія встановила контроль над Кримом, понад 4 000 дітей, позбавлених батьківського піклування, автоматично оголосили громадянами РФ. Попри запити українського уряду, Росія відмовилася передати дітей українській владі й розпочала процедури усиновлення. Заявник стверджує, що десятьом дітям у цій справі нав’язали російське громадянство і включили їх до російської системи усиновлення та влаштування в прийомні сім’ї. Частину з них, можливо, вже усиновили. УГСПЛ вважає, що в сукупності це є насильницьким зникненням дітей.

Скарга ґрунтується на двох статтях Європейської конвенції з прав людини. За статтею 5 (право на свободу та особисту недоторканність) УГСПЛ скаржиться, що російська влада утримувала дітей у закладах, приховувала інформацію про їхнє місцеперебування і включила їх до систем усиновлення. За статтею 8 (право на повагу до приватного життя) заявник стверджує, що свавільна зміна громадянства дітей і розміщення їх на сайтах усиновлення не забезпечили поваги до їхньої соціальної ідентичності як громадян України та її захисту.

Суд вирішив провести слухання у цій справі, відступивши від своєї звичайної практики в подібних справах, з огляду на її виняткову серйозність і суспільну важливість. Слухання стосувалося і прийнятності, і суті справи. Тобто суд має визначити, чи може він розглядати скаргу, і якщо так, то чи були порушені права дітей. Суд ухвалить рішення пізніше, після вивчення усних і письмових позицій. Уряд Росії, попри те що отримав усю відповідну документацію та докази у справі, не подав жодних зауважень, які б спростовували твердження заявника, і участі в слуханні не взяв.

Для Bring Kids Back UA за юридичними формулюваннями скарги стоять десять конкретних дітей. Суд не розголошує їхніх імен, бо надав справі анонімність і конфіденційність.

«Коли Росія окупувала Крим, цим дітям було від року до п’яти. Їхнім опікуном була українська держава, і відтоді вона не може отримати відповідь на просте запитання: де вони. Сьогодні це вже підлітки, які, можливо, живуть із чужим громадянством і в чужих родинах. Справедливість для них — це не лише покарання винних. Це право кожної дитини та її близьких знати правду: де вона, з ким вона і хто вирішив, що вона більше не українка чи українець. У цьому і полягає фундаментальна важливість цієї справи», — зазначив Максим Максимов, керівник Bring Kids Back UA.

Роль IBAHRI

Третіми сторонами у справі є уряд України та сім українських і міжнародних організацій, серед них IBAHRI. Третя сторона не є стороною спору: вона подає Суду власні матеріали й аргументи, щоб допомогти йому розібратися у справі. IBAHRI у провадженні представляли директорка інституту та співголова Робочої групи Bring Kids Back UA леді Гелена Кеннеді LT KC і юристка програми Елеонора Скала.

У заяві третьої сторони IBAHRI розглядає два питання.

Перше питання стосується підходу Суду до представництва неурядовими організаціями, коли отримати чітко висловлену згоду дітей-жертв неможливо. IBAHRI стверджує, що під час розгляду питань процесуальної правосуб'єктності та представництва необхідно враховувати вразливість дітей, контекст окупації та збройного конфлікту й характер стверджуваних порушень. Ідеться про те, хто і на яких підставах може звертатися до Суду від імені дітей.

Друге питання стосується оцінки стверджуваного порушення статті 8 Конвенції щодо права на ідентичність. IBAHRI закликає Суд урахувати ширший контекст систематичної політики Росії щодо українських дітей і забезпечити, щоб його аналіз відображав повний масштаб і наслідки цих дій.

«Ця справа стосується набагато більшого, ніж десять дітей. Вона уособлює тисячі українських дітей, місцеперебування яких залишається невідомим і чиї ідентичність, родинні зв’язки та майбутнє систематично знищувалися. Суд має можливість чітко заявити, що ці діти є не супутньою шкодою війни, а жертвами систематичної політики, яка вимагає притягнення до відповідальності», — зазначила леді Гелена Кеннеді, директорка IBAHRI.

Позиція України

Уряд України бере участь у справі як третя сторона. Делегацію Міністерства юстиції на слуханні очолила Маргарита Сокоренко, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини. Вона пов’язала обставини справи з міждержавними справами «Україна проти Росії (щодо Криму)» та «Україна та Нідерланди проти Росії». Також вона наголосила на особливій вразливості дітей, які перебувають під повним контролем російської влади й не можуть самостійно захистити свої права. Україна закликає Суд визнати Росію відповідальною за порушення прав цих дітей і зобов’язати її співпрацювати з Україною та міжнародною спільнотою.

«Росія має надати інформацію про долю українських дітей, які опинилися під її контролем, і забезпечити їхнє повернення. Справа десятьох дітей із Криму відображає значно ширшу проблему — системні порушення прав українських дітей на окупованих територіях, які тривають із 2014 року. Примусове нав’язування російського громадянства стало інструментом подальших порушень їхніх прав. Україна наполягає, щоб ці дії та відмова Росії співпрацювати із Судом отримали належну правову оцінку», — зазначила Маргарита Сокоренко, представниця Міністерства юстиції України.

Запис слухання доступний на сайті ЄСПЛ.